Δελτίο Τύπου της Νοητικής Στρατηγικής
N. Lygeros
Η Νοητική Στρατηγική είναι μία πανοραμική μελέτη που παρουσιάζει τη θεωρία των νοητικών σχημάτων και τις εφαρμογές τους σε διάφορα γνωστικά αντικείμενα. Εξετάζει το υπόβαθρο αυτών των αντικειμένων για να εντοπίσει τα σχήματα πάνω στα οποία θα λειτουργήσει η σκέψη του τομέα. Εξ ορισμού είναι μια διαχρονική μελέτη εφόσον είναι η μοναδική που μπορεί να συλλάβει την ύπαρξη των νοητικών σχημάτων και την αλληλεπίδρασή τους με το πεδίο ορισμού της συγκεκριμένης σκέψης.
Ο συγγραφέας εξετάζει τομείς όπως η πολεμολογία, η νομολογία, η δεοντολογία, η τελεολογία και η αξιολογία για να μελετήσει τη συμβολή τους, μέσω της θεωρίας ομάδων, της θεωρίας παιγνίων, της θεωρίας αγορών, σε πλαίσια όπου η συστημική και η κοινωνιολογία έχουν αναδείξει τα όριά τους. Η κυβερνητική προσέγγιση του συγγραφέα που λειτουργεί με τα εργαλεία των ανώτερων γλωσσών του συμβολικού λογισμού και της τεχνητής νοημοσύνης μέσω της ρομποτικής, ανοίγει νέους ορίζοντες ακόμα και σε πιο συμβατικούς τομείς ή τουλάχιστον που θεωρούνται ως τέτοιοι, όπως η διδασκαλία και η διαχείριση. Οι επιπτώσεις αυτής της θεωρίας νοητικών σχημάτων είναι δραματικές όσον αφορά στην αλλαγή φάσης που προκαλούν στους τομείς της ειδικής αγωγής (παιδιά με ειδικές ανάγκες και παιδιά προικισμένα), της διδακτικής (οπτικά μαθηματικά, γνωστικά μαθηματικά), της επιστημολογίας (ενοποίηση των προσεγγίσεων του Popper και του Kuhn μέσω των έργων του Lakatos και του Feyerabend) και της ιστορίας (ανάδειξη της συμβολής της στρατηγικής σ’ ένα πλαίσιο που θεωρείται εντελώς καθορισμένο από τις οικονομικές σχέσεις), αλλά και της πολιτικής (εθνικά και ευρωπαϊκά θέματα, ασύμμετρες διαπραγματεύσεις).
Όμως το γενικό πλαίσιο της Νοητικής Στρατηγικής είναι κατά κάποιο τρόπο πιο απλό εφόσον, στην ουσία, ο συγγραφέας ασχολείται μόνο και μόνο μ’ ένα αντικείμενο, δηλαδή τον άνθρωπο. Η όλη μελέτη μπορεί να ερμηνευτεί ως μια ανάδειξη του ανθρώπινου στοιχείου σε σχέση με την κοινωνική κυριαρχία. Ο συγγραφέας αποδεικνύει ότι οι άνθρωποι υπάρχουν, ακόμα και αν είναι σπάνιοι, και ότι με την ιδιομορφία τους, προκαλώντας γνωστικά προβλήματα, μπορούν να βρουν αποτελεσματικές λύσεις στα προβλήματα που αντιμετωπίζει η ανθρωπότητα. Βέβαια, αυτή η ύπαρξη ενοχλεί το σύστημα αδράνειας το οποίο αντιδρά με βίαιο τρόπο εφόσον διαχειρίζεται ένα μονοπώλιο. Όμως οι έννοιες της μνήμης (κομμάτι ανθρωπότητας μέσα στη νοημοσύνη μας), της θυσίας (αναγνώριση του συνόλου από το στοιχείο) και γενικότερα της αντίστασης (ευθύνη μπροστά σε όλους για όλα) που εμφανίζονται σε λογοτεχνικά έργα του Camus, Dostoievski, Kafka και Steinbeck διασχίζουν όλη τη μελέτη του συγγραφέα που αναγνωρίζει μέσα σε πλαίσια που θεωρούνται παραδοσιακά κυνικά, τη δύναμη του αλτρουισμού που χαρακτηρίζει όχι το κοινωνικό ον, αλλά το ανθρώπινο ον.
Ο συγγραφέας εξετάζει τομείς όπως η πολεμολογία, η νομολογία, η δεοντολογία, η τελεολογία και η αξιολογία για να μελετήσει τη συμβολή τους, μέσω της θεωρίας ομάδων, της θεωρίας παιγνίων, της θεωρίας αγορών, σε πλαίσια όπου η συστημική και η κοινωνιολογία έχουν αναδείξει τα όριά τους. Η κυβερνητική προσέγγιση του συγγραφέα που λειτουργεί με τα εργαλεία των ανώτερων γλωσσών του συμβολικού λογισμού και της τεχνητής νοημοσύνης μέσω της ρομποτικής, ανοίγει νέους ορίζοντες ακόμα και σε πιο συμβατικούς τομείς ή τουλάχιστον που θεωρούνται ως τέτοιοι, όπως η διδασκαλία και η διαχείριση. Οι επιπτώσεις αυτής της θεωρίας νοητικών σχημάτων είναι δραματικές όσον αφορά στην αλλαγή φάσης που προκαλούν στους τομείς της ειδικής αγωγής (παιδιά με ειδικές ανάγκες και παιδιά προικισμένα), της διδακτικής (οπτικά μαθηματικά, γνωστικά μαθηματικά), της επιστημολογίας (ενοποίηση των προσεγγίσεων του Popper και του Kuhn μέσω των έργων του Lakatos και του Feyerabend) και της ιστορίας (ανάδειξη της συμβολής της στρατηγικής σ’ ένα πλαίσιο που θεωρείται εντελώς καθορισμένο από τις οικονομικές σχέσεις), αλλά και της πολιτικής (εθνικά και ευρωπαϊκά θέματα, ασύμμετρες διαπραγματεύσεις).
Όμως το γενικό πλαίσιο της Νοητικής Στρατηγικής είναι κατά κάποιο τρόπο πιο απλό εφόσον, στην ουσία, ο συγγραφέας ασχολείται μόνο και μόνο μ’ ένα αντικείμενο, δηλαδή τον άνθρωπο. Η όλη μελέτη μπορεί να ερμηνευτεί ως μια ανάδειξη του ανθρώπινου στοιχείου σε σχέση με την κοινωνική κυριαρχία. Ο συγγραφέας αποδεικνύει ότι οι άνθρωποι υπάρχουν, ακόμα και αν είναι σπάνιοι, και ότι με την ιδιομορφία τους, προκαλώντας γνωστικά προβλήματα, μπορούν να βρουν αποτελεσματικές λύσεις στα προβλήματα που αντιμετωπίζει η ανθρωπότητα. Βέβαια, αυτή η ύπαρξη ενοχλεί το σύστημα αδράνειας το οποίο αντιδρά με βίαιο τρόπο εφόσον διαχειρίζεται ένα μονοπώλιο. Όμως οι έννοιες της μνήμης (κομμάτι ανθρωπότητας μέσα στη νοημοσύνη μας), της θυσίας (αναγνώριση του συνόλου από το στοιχείο) και γενικότερα της αντίστασης (ευθύνη μπροστά σε όλους για όλα) που εμφανίζονται σε λογοτεχνικά έργα του Camus, Dostoievski, Kafka και Steinbeck διασχίζουν όλη τη μελέτη του συγγραφέα που αναγνωρίζει μέσα σε πλαίσια που θεωρούνται παραδοσιακά κυνικά, τη δύναμη του αλτρουισμού που χαρακτηρίζει όχι το κοινωνικό ον, αλλά το ανθρώπινο ον.
Щодо Розумової стратегії
Н. Лігерос
Розумова стратегія - це є панорамне дослідження, що представляє теорію уявних схем та їх застосування в різних пізнавальних аспектах. Вивчає основу цих аспектів, щоб виявити схеми, за якими діятиме провідна думка даної галузі. Щодо визначення - це діахронічне дослідження, так як воно єдине, що може збагнути існування уявних схем та їх взаємодію з полем визначення конкретної думки.
Автор вивчає галузі такі як полемологія, номологія, деонтологія,телеологія, аксіологія для дослідження їх вкладу через теорію груп, теорію подарунку, теорію покупок, в рамках, в яких системознавство та суспільствознавство показали свої межі. Урядове думання автора, який діє через вищі засоби символізму та майстерного розуміння через робототехніку, відкриває нові горизонти навіть в абсолютно класичних галузях, або в тих, що вважаються такими, як викладання та управління. Наслідки теорії умовних схем є драматичними, що стосується зміни фаз, які викликають в галузях спеціального навчання (діти з певними вадами і талановиті діти), викладання (оптична математика, пізнавальна математика), наукознавства (об’єднання понять за Popper і за Kuhn через роботи Lakatos та Feyerabend) та історії (обумовлення вкладу стратегії в рамки, які вважаються повністю залежними від економічних зв’язків), але й політики (національні та європейські теми, асиметричні переговори).
Проте загальні рамки Розумової стратегії в якійсь мірі є простішими, тому що, по суті, автор займається тільки і тільки одним об’єктом, тобто людиною. Це дослідження може трактуватися як місце людського фактору по відношенню до суспільного панування. Автор доводить, що люди існують, навіть якщо вони є рідкістю, і, викликаючи пізнавальні проблеми через їх особливості, можуть знайти результативні шляхи вирішення проблем, з якими стикається людство. Звичайно, існування таких людей заважає системі бездіяльності, яка реагує жорстоко, так як вона керується монополією. Проте поняття пам’яті (частина людськості в нашому розумінні), жертви (визнання загалу від частинки) і, взагалі, опору (відповідальність перед всіма за все), що з’являються в творах Камю, Достоєвського, Кафки, Стейнбека, пронизують всі дослідження автора, що визнає в рамках, які традиційно вважаються цинічними, силу альтруїзму, що характерне не для суспільної, а для людської сутності.
Автор вивчає галузі такі як полемологія, номологія, деонтологія,телеологія, аксіологія для дослідження їх вкладу через теорію груп, теорію подарунку, теорію покупок, в рамках, в яких системознавство та суспільствознавство показали свої межі. Урядове думання автора, який діє через вищі засоби символізму та майстерного розуміння через робототехніку, відкриває нові горизонти навіть в абсолютно класичних галузях, або в тих, що вважаються такими, як викладання та управління. Наслідки теорії умовних схем є драматичними, що стосується зміни фаз, які викликають в галузях спеціального навчання (діти з певними вадами і талановиті діти), викладання (оптична математика, пізнавальна математика), наукознавства (об’єднання понять за Popper і за Kuhn через роботи Lakatos та Feyerabend) та історії (обумовлення вкладу стратегії в рамки, які вважаються повністю залежними від економічних зв’язків), але й політики (національні та європейські теми, асиметричні переговори).
Проте загальні рамки Розумової стратегії в якійсь мірі є простішими, тому що, по суті, автор займається тільки і тільки одним об’єктом, тобто людиною. Це дослідження може трактуватися як місце людського фактору по відношенню до суспільного панування. Автор доводить, що люди існують, навіть якщо вони є рідкістю, і, викликаючи пізнавальні проблеми через їх особливості, можуть знайти результативні шляхи вирішення проблем, з якими стикається людство. Звичайно, існування таких людей заважає системі бездіяльності, яка реагує жорстоко, так як вона керується монополією. Проте поняття пам’яті (частина людськості в нашому розумінні), жертви (визнання загалу від частинки) і, взагалі, опору (відповідальність перед всіма за все), що з’являються в творах Камю, Достоєвського, Кафки, Стейнбека, пронизують всі дослідження автора, що визнає в рамках, які традиційно вважаються цинічними, силу альтруїзму, що характерне не для суспільної, а для людської сутності.
