Η απαγορευμένη απαγόρευση
Ν. Λυγερός
- Γιατί να μην έχουμε το δικαίωμα να πεθάνουμε;
- Γιατί αλλιώς θα υπήρχαν οι γενοκτονίες!
- Μα δεν υπάρχουν;
- Όχι βέβαια.
- Δηλαδή είμαστε καταδικασμένοι να ζούμε;
- Είναι η μόνη μορφή αθανασίας που δικαιούμαστε...
- Και ποια είναι τα χαρακτηριστικά αυτής της καταδίκης;
- Δεν είναι η ζωή!
- Μα τι τότε;
- Η λήθη!
- Η λήθη; Τι παράξενη ιδέα!
- Μας καταδικάζουν εις ζωήν κι αυτό μας πληγώνει.
- Κι η λήθη;
- Είναι ο μόνος τρόπος να ξεχάσουμε τις πληγές μας.
- Αυτό δεν σημαίνει όμως ότι δεν υπάρχουν.
- Εδώ είναι το παράδοξο.
- Ποιο παράδοξο;
- Πώς να υπάρχεις, αν κανείς δεν σε θυμάται;
- Είναι όντως ένα πρόβλημα.
- Δεν είναι πρόβλημα.
- Τι είναι;
- Λύση!
- Η τελική;
- Ναι.
- Αυτό, λοιπόν, εξηγεί την επιλογή της έκφρασης!
- Η αναγνώριση μιας γενοκτονίας εναντιώνεται σε κάποια τελική λύση.
- Γι’ αυτό είναι τόσο σημαντική;
- Ακριβώς. Αλλά όχι μόνο...
- Δηλαδή;
- Για το διεθνές δίκαιο, η αναγνώριση προηγείται σε σχέση με τη γενοκτονία.
- Μα είναι αναχρονικό.
- Όχι, είναι ανθρώπινο.
- Με ποια έννοια;
- Αυτό που δεν ονομάστηκε, δεν υπάρχει.
- Γι’ αυτό φοβούνται τόσο πολύ τα ονόματα;
- Είναι ένας από τους κυριότερους λόγους.
- Υπάρχουν κι άλλοι;
- Ναι βεβαίως, η ανθρώπινη αξιοπρέπεια.
- Μα γιατί;
- Έχει το στίγμα της ανθρωπότητας.
- Γιατί αλλιώς θα υπήρχαν οι γενοκτονίες!
- Μα δεν υπάρχουν;
- Όχι βέβαια.
- Δηλαδή είμαστε καταδικασμένοι να ζούμε;
- Είναι η μόνη μορφή αθανασίας που δικαιούμαστε...
- Και ποια είναι τα χαρακτηριστικά αυτής της καταδίκης;
- Δεν είναι η ζωή!
- Μα τι τότε;
- Η λήθη!
- Η λήθη; Τι παράξενη ιδέα!
- Μας καταδικάζουν εις ζωήν κι αυτό μας πληγώνει.
- Κι η λήθη;
- Είναι ο μόνος τρόπος να ξεχάσουμε τις πληγές μας.
- Αυτό δεν σημαίνει όμως ότι δεν υπάρχουν.
- Εδώ είναι το παράδοξο.
- Ποιο παράδοξο;
- Πώς να υπάρχεις, αν κανείς δεν σε θυμάται;
- Είναι όντως ένα πρόβλημα.
- Δεν είναι πρόβλημα.
- Τι είναι;
- Λύση!
- Η τελική;
- Ναι.
- Αυτό, λοιπόν, εξηγεί την επιλογή της έκφρασης!
- Η αναγνώριση μιας γενοκτονίας εναντιώνεται σε κάποια τελική λύση.
- Γι’ αυτό είναι τόσο σημαντική;
- Ακριβώς. Αλλά όχι μόνο...
- Δηλαδή;
- Για το διεθνές δίκαιο, η αναγνώριση προηγείται σε σχέση με τη γενοκτονία.
- Μα είναι αναχρονικό.
- Όχι, είναι ανθρώπινο.
- Με ποια έννοια;
- Αυτό που δεν ονομάστηκε, δεν υπάρχει.
- Γι’ αυτό φοβούνται τόσο πολύ τα ονόματα;
- Είναι ένας από τους κυριότερους λόγους.
- Υπάρχουν κι άλλοι;
- Ναι βεβαίως, η ανθρώπινη αξιοπρέπεια.
- Μα γιατί;
- Έχει το στίγμα της ανθρωπότητας.
Заборонена заборона
Н. Лігерос
Переклад Г. Маслюк
- Чому не маємо права померти?
- Для чого тоді б існував ґеноцид!
- Хіба не існують?
- Ні, звичайно.
- Тобто, ми приречені жити?
- Це єдиний вид безсмертя, на який маємо право...
- Які характерні риси цієї кари?
- Це не життя!
- Тоді що це?
- Забуття!
- Забуття? Дивна думка!
- Нас засуджують до життя і це нас ранить.
- А забуття?
- Це єдиний спосіб забути наші рани.
- Але це не означає, що їх немає.
- В цьому парадокс.
- Який парадокс?
- Як існуватимеш, якщо ніхто тебе не пам’ятає?
- Це дійсно проблема.
- Це не проблема.
- Що це?
- Рішення!
- Кінцеве?
- Так.
- Отже, це пояснює вибір стилю!
- Визнання ґеноциду суперечить якомусь кінцевому рішенню.
- І тому це так важливо?
- Саме так. Але не тільки це...
- Тобто?
- У міжнародному праві визнання передує ґеноциду.
- Воно поза часом.
- Ні, це людське.
- В якому розумінні?
- Те, що не назване, не існує.
- Тому так сильно бояться імен?
- Це одна з головних причин.
- Існують інші?
- Так, звичайно, людська гідність.
- Чому?
- Має слід людськості.
- Для чого тоді б існував ґеноцид!
- Хіба не існують?
- Ні, звичайно.
- Тобто, ми приречені жити?
- Це єдиний вид безсмертя, на який маємо право...
- Які характерні риси цієї кари?
- Це не життя!
- Тоді що це?
- Забуття!
- Забуття? Дивна думка!
- Нас засуджують до життя і це нас ранить.
- А забуття?
- Це єдиний спосіб забути наші рани.
- Але це не означає, що їх немає.
- В цьому парадокс.
- Який парадокс?
- Як існуватимеш, якщо ніхто тебе не пам’ятає?
- Це дійсно проблема.
- Це не проблема.
- Що це?
- Рішення!
- Кінцеве?
- Так.
- Отже, це пояснює вибір стилю!
- Визнання ґеноциду суперечить якомусь кінцевому рішенню.
- І тому це так важливо?
- Саме так. Але не тільки це...
- Тобто?
- У міжнародному праві визнання передує ґеноциду.
- Воно поза часом.
- Ні, це людське.
- В якому розумінні?
- Те, що не назване, не існує.
- Тому так сильно бояться імен?
- Це одна з головних причин.
- Існують інші?
- Так, звичайно, людська гідність.
- Чому?
- Має слід людськості.
