Η πείνα της μνημοσύνης
N. Lygeros
Μπορεί να είχαν πεθάνει τα παιδιά
όμως η μνημοσύνη
πεινούσε.
Ήθελε να φάει τη λήθη της κοινωνίας
που δεν ήξερε από πόνους
και πέθανε σκασμένη.
Είχες μέσα σου
τις μικρές που γέννησαν
τον ίδιο τους το θάνατο
κι έκλαιγες κρυφά
γιατί ήσουν άντρας.
Μα η αναγνώριση περίμενε.
όμως η μνημοσύνη
πεινούσε.
Ήθελε να φάει τη λήθη της κοινωνίας
που δεν ήξερε από πόνους
και πέθανε σκασμένη.
Είχες μέσα σου
τις μικρές που γέννησαν
τον ίδιο τους το θάνατο
κι έκλαιγες κρυφά
γιατί ήσουν άντρας.
Μα η αναγνώριση περίμενε.
The hunger of Mnemosyne
N. Lygeros
Translated from the French by Evi Charitidou
The children might have died
but Mnemosyne
was hungry.
She wanted to eat the oblivion of the society
which didn’t know of pains
and died bloated.
You bore inside you
the little ones who gave birth
to their own death
and you were crying in secret
because you were a man.
But the recognition was waiting.
but Mnemosyne
was hungry.
She wanted to eat the oblivion of the society
which didn’t know of pains
and died bloated.
You bore inside you
the little ones who gave birth
to their own death
and you were crying in secret
because you were a man.
But the recognition was waiting.
Голод поминання
Н. Лігерос
Переклад Г. Маслюк
Може померли діти,
але поминання
прагло.
Хотіло з’їсти забуття суспільства,
що не відчувало болю
і померло, луснувши.
Мав в утробі
малих, що народили
самі свою смерть,
і плакав таємно
тому що був чоловіком.
Але визнання чекало.
але поминання
прагло.
Хотіло з’їсти забуття суспільства,
що не відчувало болю
і померло, луснувши.
Мав в утробі
малих, що народили
самі свою смерть,
і плакав таємно
тому що був чоловіком.
Але визнання чекало.
